“Захід нав’язує нам гомосексуалізм і педофілію”;
“Членство в Європейському Союзі (ЄС) означає визнання одностатевих шлюбів”;
“Європейські цінності суперечать традиційній моралі”.
Такі повідомлення агресивно поширюються кремлівською пропагандою в останній час, особливо з 2013 року. І це не випадково — вони є частиною тривалої та послідовної пропагандистської стратегії Кремля з експорту “гомофобного націоналізму”, за влучним визначенням журналіста Джея Лестера-Феддера з BuzzFeed News. Саме український Майдан 2013 року став першим закордонним випробуванням цієї стратегії, яка раніше застосовувалася проти протестувальників у Росії та політичних опонентів Володимира Путіна у 2011 і 2012 роках. За словами професора Стокгольмського університету Еміля Еденборга, Москва використовує гомофобію як геополітичну зброю, і в офіційній російській риториці війна в Україні подається як природне продовження цієї політики іншими засобами.
Еденборг описує гомофобію як частину російської “ідеології “традиційних цінностей”, яка зображує права ЛГБТ-спільноти як екзистенційну загрозу для нації”. В аналізі для Boston Review він нагадує, як у 2012 році концепція “традиційних цінностей” стала офіційною ідеологією внутрішньої та зовнішньої політики уряду Володимира Путіна, який був притиснутий до стіни на хвилі масових протестів і падіння рейтингів довіри.
Захист “традиційних цінностей” як державна політика
Поняття “традиційні цінності” було офіційно закріплене як політика Російської Федерації указом президента Володимира Путіна в листопаді 2022 року. У грудні того ж року пропаганда ЛГБТ була заборонена поправками до федерального закону про інформацію. А вже квітні 2023 року Роскомнагляд опублікував критерії, за якими він буде блокувати “пропаганду в інтернеті нетрадиційних сексуальних стосунків, педофілії та зміни статі”.
Особливий акцент робиться на патріотизмі, служінні Батьківщині, високих моральних ідеалах, здоровій сім’ї та православ’ї. У риториці Кремля та лояльних до влади ЗМІ права ЛГБТІК спільноти, фемінізм та мультикультуралізм часто визначаються не тільки як чужі “російським цінностям”, але і як категорична загроза нації.
У федеральній Стратегії національної безпеки, опублікованій у липні 2021 року, на 43 сторінках є щонайменше 20 згадок про “традиційні цінності”. У документі йдеться: “Особлива увага приділяється підтримці сім’ї, материнства, батьківства і дитинства (…); вихованню дітей та їх всебічному духовному, моральному, інтелектуальному і фізичному розвитку (…); для зростання чисельності населення Росії необхідне підвищення показників”.
У 2020 році до російської конституції додали заборону на одностатеві шлюби. Наприкінці 2021 року низка ЛГБТІК організацій була внесена до федерального списку “іноземних агентів”. Однак ЛГБТІК організації не самотні. Журналісти та дослідники, які критикують владу, опозиційні політики та правозахисники також зазнають переслідувань, заглушають їхні голоси, заарештовують або навіть вбивають з боку дедалі авторитарнішого режиму в Москві.
Згідно зі звітом Amnesty International за 2022 рік, члени ЛГБТІК спільноти в Росії зазнають дедалі більшої дискримінації та стигматизації. Проблеми загострилися після війни. Кремль використовує гомофобію як розділову лінію між “праведною” Росією та “морально гнилим” західним світом, і таким чином використовує її як один з аргументів для своєї незаконної агресії проти України.
Міф про “невинну” Росію та “грішний” Захід
Історик Тімоті Снайдер пропонує глибокий аналіз путінської пропаганди. Він знаходить її ідеологічне коріння майже сто років тому — у творчості Івана Ільїна, якого Снайдер називає “фашистським філософом”, реабілітованим Владіміром Путіним. Ільїн розвиває ідею богообраної, невинної та праведної Росії, яка стала жертвою занепалого, розпусного і гріховного Заходу. Він зосереджується на гомосексуалізмі в образі морально гнилого Заходу — мотиві, який активно використовується в сучасній кремлівській пропаганді. “(…) вони (західний світ – ред.) намагалися зруйнувати наші традиційні цінності та нав’язати нам свої фальшиві цінності, щоб знищити нас (…)”, — сказав Путін у лютому 2022 року.
Міф про “божественну” місію Росії зберегти християнську цивілізацію після повороту західного світу до матеріалізму, секуляризму та індивідуалізму простежується ще до Івана Ілліна. Вже в 16 столітті виникає концепція Росії як спадкоємиці Римської та Візантійської імперій і останнього притулку православ’я (“Москва як Третій Рим”), яка закладена в доктрині панславізму. Ця ідея присутня у творах популярних російських письменників, таких як Федір Достоєвський, а російський філософ Микола Бердяєв “втілив цю ідею у видатному синтезі марксизму та російського православ’я з яскраво вираженим антизахідним характером”.
Через цю призму все, що походить із Заходу, навіть ліберальна демократія, ототожнюється з гомосексуалізмом і трактується як занепадницьке і деградаційне. Російський президент любить позувати журналістам верхи на коні, на полюванні в лісі або під час занять спортом, іноді навіть оголеним до пояса. За словами Тімоті Снайдера, “Путін підносить маскулінність як аргумент проти демократії”.
“Гейропа”, деградація і сатанізм
У кремлівському наративі “гомосексуальна пропаганда” Заходу не лише призводить до розтління і розбещення традиційних суспільств, але й має цілком конкретні та прагматичні цілі — зменшити їх населення і, таким чином, послабити та стерти їх з лиця землі.
У статті 2012 року бізнесмен Володимир Якунін, близька довірена особа російського президента і послідовник ідей Івана Ільїна, написав, що аморально робити “помилку природи” нормою і допускати розвиток “соціального гомосексуалізму”. За його словами, пропаганда гомосексуальних стосунків — це стратегія розвинених західних країн, спрямована на скорочення населення решти світу і перетворення людства на слухняне стадо, яким керує глобальна фінансова еліта.
У вересні 2013 року під час Міжнародного дискусійного клубу “Валдай” (російська альтернатива Всесвітньому економічному форуму в Давосі) Путін підкреслив, що в усіх європейських країнах і в Росії існує демографічна проблема, і що “одностатеві шлюби не дають дітей”, що відповідає занепокоєнню, висловленому в російській стратегії національної безпеки.
Майже десять років по тому змова зі скорочення населення планети шляхом “розбещення” дітей все ще присутня в риториці Кремля.
“Західне суспільство кинуло дітей між жорна, пропагуючи зміну статі, легалізуючи педофілію, торгівлю неповнолітніми, дитячу порнографію. Прихильники геноциду не обмежаться кастрацією і виправданням насильства над дітьми. Їм потрібно більше людських жертв”, — йдеться в тексті Фонду стратегічної культури за грудень 2022 року.
У контексті заявленого українцями прагнення до зближення з Євросоюзом Кремль не шкодує зусиль, щоб представити європейську інтеграцію як “легалізацію одностатевих стосунків і, таким чином, поширення гомосексуалізму”, пише Тімоті Снайдер.
У 2013 році найбільша російська газета “Комсомольська правда” виступила з твердженням, що протести на Майдані в Києві були організовані “націоналістами, антисемітами, неонацистами та гомосексуалістами”. А на думку російського патріарха Кирила, відмова Донбасу прийняти “цінності” Заходу, зокрема “тест на лояльність” до західного світу — “гей-парад” — є причиною кризи на сході України, що розпочалася у 2014 році. За словами Патріарха Кирила, мова йде не тільки про політичні інтереси та процеси, але й про “рятування людини”.
Одним з найбільш символічних слів у цьому типі пропаганди є “Гейропа” — поєднання слів “гей” і “Європа”.
Восени 2013 року Київ був обклеєний плакатами з написом “Асоціація з Євросоюзом означає одностатеві шлюби”, — розповідає Джей Лестер-Феддер у репортажі для BuzzFeed News.
За кампанією стояла організація під назвою “Український вибір”, яку фінансував Віктор Медведчук, бізнесмен, власник засобів масової інформації та колишній народний депутат. Він вважається близьким до Володимира Путіна і навіть хвалиться тим, що російський президент є хрещеним батьком його молодшої доньки. У травні 2021 року Медведчука звинуватили у державній зраді та фінансуванні тероризму. Після початку російського вторгнення в Україну він втік з-під домашнього арешту, але незабаром після цього українська влада оголосила, що він знову перебуває під вартою.
У 2013 році люди Медведчука організували антиєвропейські протести в Києві, скандуючи: “Європейські цінності — це геї, лесбіянки та розбещення неповнолітніх”. Його соратник і лідер Українського батьківського комітету організовував акції проти підписання угоди з Євросоюзом, оскільки це призведе до того, що одностатеві шлюби будуть дозволені до тих пір, поки гомосексуалізм не стане нормою, а будь-хто, хто має іншу точку зору, буде покараний. “Це називається гомодиктатурою”, — каже Скворцов.
Олексій Пушков, який у 2013 році був головою зовнішньополітичного комітету в російській Думі, написав у соцмережі Twitter: “Після звільнення Тимошенко (Юлії Тимошенко – ред.) Євросоюз звернеться до України з проханням розширити можливості для розвитку гей-культури. І замість парадів до Дня Перемоги в Києві будуть гей-паради”.
Гомофобну пропаганду часто називають проявом “сатанинської” природи Заходу.
Ще у 2010 році мер Москви Юрій Лужков заборонив проведення гей-параду в російській столиці, який він назвав “сатанинським актом” і визначив гомосексуалізм як “соціальну чуму”.
У своєму виступі в Міжнародному дискусійному клубі “Валдай” у вересні 2013 року Володимир Путін порівняв одностатеві партнерства з сатанізмом. За словами Путіна, “робиться спроба експортувати цю модель по всьому світу”. “Я переконаний, що це відкриває прямий шлях до деградації та примітивізму, які ведуть до глибокої демографічної й моральної кризи”, — сказав російський президент.
Коли у 2022 році Путін оголошує про незаконну анексію чотирьох східних областей України, він знову говорить про боротьбу Росії проти Заходу та ЛГБТІК спільноти, яку в сукупності описує як “чистий сатанізм”.
Згідно з кремлівською пропагандою, існує зв’язок між гомосексуалізмом і фашизмом, а Україна є тому доказом. У 2014 році Фонд стратегічної культури опублікував статтю “Фашизм, гомосексуалізм і агресія як елементи української політичної реальності”. “Зв’язок між фашизмом, агресією і гомосексуалізмом було помічено віддавна, і не тільки психіатрами”, — йдеться у статті.
У 2013 році російський телеведучий і пропагандист Володимир Соловйов опублікував у своєму твіттері цитату зі статті Максима Горького 1934 року, в якій письменник використав популярну на той час російську фразу: “Знищіть гомосексуалістів — фашизм зникне”.
Сучасні російські користувачі соціальних мереж часто використовують вираз “гей-нацизм”, коли обговорюють політичну ситуацію в Україні та західних країнах.
Такі слова, як “гейропа”, “єврогей”, “лібераст”, “толераст” та інші, можна впізнати в антидемократичній та антиєвропейській риториці в Болгарії. Ця пропагандистська лексика почала проникати в болгарські ЗМІ ще у 2013 році, але піку своєї популярності досягла у 2018 році під час дебатів щодо ухвалення Стамбульської конвенції.
Саме тоді було вигадано і нав’язано слово “гендер” – негативний термін для людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, а також тих, хто їм симпатизує, і в ширшому сенсі для правозахисників, громадянського суспільства і прихильників ліберальних цінностей загалом.
Завдяки експорту “гомофобного націоналізму” Росія реалізує набагато ширший порядок денний — підірвати основи європейських ліберальних демократій, заснованих на принципах поваги до прав людини та толерантності. Через це європейські цінності подаються як такі, що зосереджені виключно на правах сексуальних меншин, а Євросоюз звинувачується у веденні “гендерної пропаганди”.
На цій основі вибудовується думка, що Євросоюз є морально неприйнятним і руйнує традиційні цінності. А в контексті війни Росії проти України гасла про ціннісний розрив з Євросоюзом і традиційну близькість до Росії використовуються для досягнення абсолютно конкретних політичних цілей.
Цитата з привітання посла Російської Федерації в Болгарії Елеонори Митрофанової з нагоди 24 травня — дати, яка відзначається в нашій країні як свято болгарської освіти та культури та слов’янської азбуки, хоча за словами російського посла це “день слов’янської писемності та культури”:
“Відомо, що віра і мовне середовище багато в чому визначають світогляд людини, її уявлення про добро і зло, правильне і неправильне. Саме тому нам легко порозумітися — адже якщо відкинути політичну кон’юнктуру і складність нинішнього моменту, російський і болгарський народи продовжують говорити практично однією мовою”.
