-
Інформація про те, що Фонд Олени Зеленської постачає українських дітей педофілам у Західній Європі, не відповідає дійсності. Звинувачення в причетності організації до торгівлі дітьми ґрунтуються на вигаданому журналістському розслідуванні;
-
Єдиним “доказом” є відео з У ньому не наводяться факти, але анонімний чоловік у масці робить безпідставні звинувачення в тому, що фонд дружини українського президента відправляє дітей до педофільських кіл у Західній Європі;
-
Ця історія нагадує змову “Піццагейт”, послідовники якої вважають, що політики Демократичної партії в США п’ють кров дітей та/або сексуально експлуатують дітей у підвалах піцерій та інших місцях. Ця конспірологічна теорія також закладена в основу вірувань популярної секти QAnon.
У мережі поширюється повністю сфабрикована історія про те, як Фундація Олени Зеленської вивозив українських дітей до педофільських кіл Західної Європи. Звинувачення з’являються в соціальних мережах і на вебсайтах різними мовами й посилаються на вигадане журналістське розслідування. Болгарською мовою ця сфабрикована історія була опублікована у пов’язаному з Кремлем інтернет-виданні “News Front”, на сайті Kritichno.bg, а також користувачами в соціальних мережах.
Не існує жодного журналістського розслідування, яке б доводило, що Зеленська постачала українських дітей педофілам
Видання посилаються на “розслідування” французького журналіста Роберта Шмідта. Згідно з ними, воно “довело”, що фонд дружини президента України Володимира Зеленського Олени поставляв українських дітей педофілам у Західній Європі. Перевірка Factcheck.bg не виявила такого розслідування. Є журналіст з таким ім’ям, який народився в Лейпцигу, Німеччина, однак він не публікував матеріалів на тему Фонду Олени Зеленської. Цей журналіст публікується в таких виданнях, як DIE ZEIT (Німеччина), NZZ (Швейцарія), STANDARD (Австрія), Mediapart (Франція). Теми, які він висвітлює, пов’язані з Францією, Європейським Союзом, правим екстремізмом та молодіжними питаннями.
Як доказ у деяких публікаціях наводиться відео з YouTube від 3 листопада 2023 року. Його опублікував канал Роберта Шмідта — саме так звуть журналіста, якому приписують вигадане розслідування. Однак за однойменним YouTube-акаунтом не стоїть Роберт Шмідт.
На єдиному відео, опублікованому на каналі, знято чоловіка в масці та капюшоні, який стверджує, що він є колишнім співробітником Фундації Олени Зеленської.
Як доказ того, що він був частиною НПО, чоловік у масці показав на камеру список з фотографіями дітей, яких, як він стверджував, перевозив. У деяких з поширених публікацій також представлено фотографію бейджа, який нібито належав чоловікові в масці, коли він був співробітником фундації. Перевірка Factcheck.bg показала, що бейджі, які використовують співробітники Фундації Олени Зеленської, мають інший вигляд.
Бейдж людини в масці за даними різних інтернет-видань:
Значки співробітників Фундації Олени Зеленської з допису на офіційному профілі фундації в соціальній мережі X:
Команда Фундації відвідала Харківщину. Побачили як проживають у двох гуртожитках люди з деокупованих територій та забезпечили обігрівачами, бойлерами, холодильниками, пральними машинами та посудом pic.twitter.com/yH9gjaYfEa
— Olena Zelenska Foundation (@Zelenska_FND) April 28, 2023
Анонімний чоловік у масці говорить французькою. Опис до відео відсутній. Канал створено 1 жовтня 2022 року. І на початку, а також наприкінці відео чоловік у масці дякує тим, хто надав йому можливість поділитися “своєю історією”, не називаючи при цьому, хто вони. За словами чоловіка, який видає себе за чиновника, він перевозив дітей з міст Західної України до дитячих будинків у Франції, Німеччині та Англії. Він також стверджує, що одного з дітей зустрів напіводягнений чоловік. За словами людини на відео, через кілька днів він відвіз цю ж дитину в інше місце, і дитина була дуже засмучена і намагалася сказати, що в приймальний сім’ї її піддавали інтимним дотикам.
Шлях розповсюдження
Згідно з перевіркою Factcheck.bg, звинувачення почали поширюватися французькою мовою на сайті Netafrique.net, який опублікував сфабриковану історію ще 3 листопада 2023 року — в день, коли було опубліковано відео. Netafrique пропонує себе як “інформаційний портал, що пропонує теми з африканських і світових новин”. Вебсайт розміщено в Парижі, Франція. 3 листопада 2023 року сайт Senenews.com, зареєстрований у Сенегалі, передруковує текст з сайту Netafrique і робить ці твердження ще більш популярними, перетворюючись на найчастіше цитоване джерело франкомовних публікацій на цю тему.
Найближчими днями дописи будуть поширюватися більшою кількістю мов, як у соціальних мережах, так і на вебсайтах. Ще ширшої популярності твердження набули після того, як їх опублікував сайт The Intel Drop.
Він видається англійською мовою і поширює дезінформацію, частина якої пов’язана з війною в Україні. Сайт також поділяє популярні необґрунтовані твердження про існування так званих “біологічних лабораторій”. The Intel Drop описує себе як “незалежне джерело новин для розвідувальної та фінансової спільноти” з командою “активних та відставних професіоналів розвідки, наляканих рівнем цензури, контролю і відвертої “чорної пропаганди”, що подається широкій громадськості”. Однак імена цих професіоналів на сайті не публікуються. Згідно з перевіркою на українському сайті “Обозреватель”, The Intel Drop вказує, що працює з Рейк’явіка, Ісландія, але була зареєстрована у вересні 2022 року в Амстердамі.
Звинувачення, які межують з теоріями змови
Анонімний “свідок” на відео згадує у своїй розповіді місця, пов’язані з відомими випадками та особистостями. Наприклад, він стверджує, що “доставляв” дітей на Dolphin Square у Лондоні. У 2014 році це місце стало мішенню неправдивих звинувачень у сексуальному насильстві над дітьми. Вони стали приводом для 18-місячного розслідування, яке проводила лондонська міська поліція. Розслідування було призупинено, оскільки не було знайдено жодних доказів, які б підтверджували ці звинувачення. Неправдива інформація з’явилася в інтернет-блозі. Автор блогу звинуватив кількох високопоставлених британських громадян — політиків, військових і керівників служб безпеки — у сексуальному насильстві над дітьми та вбивствах, що тривали десятиліттями. Неправдиві звинувачення були зроблені Карлом Бічем, в будинку якого було знайдено понад 350 непристойних зображень дітей.
Чоловік у масці також стверджував, що відвідав будинок французького письменника Бернара-Анрі Леві. Леві відомий своїми суперечливими поглядами та неодноразово піддавався критиці за публічну підтримку режисера Романа Поланскі та французького політика Домініка Стросс-Кана, яких звинувачували у сексуальному насильстві над жінками.
Сама сфабрикована історія щодо Фундації Олени Зеленської дуже нагадує відому конспірацію “Піццагейт”.
Кремлівське натхнення
Ще один сюжет, який, схоже, надихнув сфабриковану історію щодо Фундації Олени Зеленської, — це сюжет про дітей, яких забирають у батьків задля сексуального насильства — сюжет, який активно розробляється кремлівською пропагандистською машиною для демонстрації порочних звичаїв морально деградованого Заходу. Головною героїнею та авторкою цієї вигаданої саги є Ірина Бергсет. У 2013 році лідерка громадської організації “Російські матері” розпочала кампанію проти норвезьких соціальних служб, які, за її словами, забирають дітей з родин і віддають їх педофілам.
За словами Бегсет, сексуальне насильство є “норвезькою традицією” і “звичаєм вікінгів”. У серії інтерв’ю провідним російським ЗМІ Ірина розповіла, як десять років тому норвезький суд відібрав у неї сина після розлучення та присудив його норвезькому батькові. Вона стверджує, що бачила, як люди стояли в черзі, щоб поглумитися над її 4-річним сином, одягненим “в костюм Путіна”. Сфабрикована історія набула величезної популярності за кордоном і була використана в Болгарії для кампанії проти “Дитячої стратегії 2019”.
Перевірено:
Це неправда, що Фундація Олени Зеленської постачає українських дітей до педофільських кіл у Західній Європі. Публікації зі сфабрикованою історією посилаються на вигадане розслідування, яке приписують французькому журналісту. Як єдиний “доказ” розслідування подається відео з YouTube невідомого походження, на якому чоловік у масці розповідає про перевезення дітей, не надавши жодних доказів ані своїх тверджень, ані своєї особи.
Над текстом також працювали Георгій Марчев та Раліца Ковачева.
