Річниця початку війни в Україні була відмічена публічними акціями та демонстраціями в багатьох містах Європи як вираз підтримки та солідарності. У Берліні, Лондоні, Празі, Римі та інших містах учасники мирних протестів також вимагали переговорів з Росією і припинення воєнної допомоги Києву. У деяких випадках протестувальники також виступали з вимогами проти бідності та інфляції, щодо збільшення доходів та іншими питаннями місцевого значення. Організаторами протестів були переважно представники ультралівих або ультраправих, націоналістичних або популістських рухів.
У російських ЗМІ та пропагандистських каналах ці демонстрації подаються як масштабні громадські ініціативи, що підтримують Росію у війні, виступають проти санкцій та допомоги Україні, а також проти НАТО.
Ця версія подій також активно розповсюджується серед болгарських користувачів у соціальних мережах. Широко поширювані пости у Фейсбуці підштовхують до припущень, що в Європі розвивається справжній і масштабний рух, який симпатизує Росії в її агресії проти України.
Згідно з аналізом Інституту “Роберта Ленсінга”, ця “антивоєнна” кампанія є частиною загальної російської стратегії, спрямованої на створення враження роз’єднаності в західних суспільствах щодо війни в Україні. З цією метою, як стверджується в аналізі, Москва мобілізує свої зв’язки радянських часів з європейськими лівими силами, представники яких мають давню традицію антивоєнних протестів. Також залучаються ультраправі елементи, які виступають проти підтримки України через націоналістичні позиції та закликають до розриву та виходу з-під впливу США і НАТО.
Російський наратив щодо миру є класичною спробою психологічної війни, зазначається в аналізі EUvsDisinfo, проєкту Європейської служби зовнішньої діяльності з протидії дезінформації. Ці спроби мають на меті одночасно маніпулювати й зневірити українців, та здобути сприятливе ставлення до Росії на міжнародній арені, а також розколоти європейську громадську свідомість, залучаючи традиційні антивоєнні рухи до справи “повернення до норми” у відносинах з країною-агресором.
“Протестна хвиля” в Європі
Публікації в соціальних мережах свідчать про те, що Європу “трясе” від масових протестів проти воєнної допомоги Україні. У дописі на Фейсбуці від 26 лютого, про який Factcheck.bg отримав повідомлення від читача, стверджується, що в Берліні, Франкфурті, Римі та на Криті відбулися “мітинги, протести та марші проти НАТО, проти надання зброї Україні, а також проти нацизму”. Пост був опублікований в акаунті під іменем Йордана Халачева і набрав майже 2 800 поширень як окремими користувачами, так і в численних групах, що налічують понад 10 000 і навіть понад 100 000 учасників. Сам профіль Йордана Халачева має 12 000 підписників і активно відстоює теми та точки зору, які вписуються в російські пропагандистські наративи, а його думки цитуються в деяких засобах масової інформації.
Factcheck.bg проаналізував, як саме виглядають повідомлення та організатори зазначених протестів.
У Берліні 25 лютого відбулася демонстрація під гаслом “Повстання за мир”, яка висвітлювалася багатьма міжнародними ЗМІ. Маніфест організаторів, який підписали понад 700 000 осіб, закликав до мирних переговорів і компромісів з обох сторін війни, а також до припинення постачання озброєння Німеччиною. У тексті жодного разу не згадується НАТО.
За даними берлінської поліції, в акції протесту взяли участь від 10 000 до 13 000 осіб, тоді як організатори стверджували, що їх було 50 000. Головним обличчям заходу стала Зара Вагенкнехт, депутат від найменшої партії в Бундестазі — соціалістичної Die Linke, що в перекладі означає “Лівиця”. Die Linke є наступницею комуністичної партії НДР, яка на останніх загальних виборах отримала трохи менше ніж 5% голосів виборців. У протесті також брало участь чимало ультраправих, серед яких були публічно відомі праві екстремісти, антисеміти та політики з популістської партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD). В засобах масової інформації представники лівих сил критикували Зару Вагенкнехт за те, що вона “змінила місцями нападника та жертву” війни в Україні, а також за те, що “ця подія не має нічого спільного з лівою політикою миру”.
Ультраправу партію AfD вже давно звинувачують у зв’язках з Кремлем, а у вересні минулого року її представники здійснили візит до окупованих Росією регіонів на Сході України. На думку аналітиків та представників масмедіа, цей візит був частиною російської пропагандистської операції, спрямованої на легітимізацію російських претензій щодо окупованих територій в Україні.
Днем раніше, 24 лютого, російський танк Т-72, який було знищено міною в березні 2022 року в околицях Києва, встановили перед посольством Росії в Берліні на знак протесту проти російської агресії. Російські ЗМІ та пропагандистські канали поширюють фотографії танка, вкритого трояндами. Статті з такими заголовками, як “Берлінці засипали квітами підірваний російський танк” і “Німці провчили всіх ворогів Росії танком і трояндами”, пов’язують цю акцію з демонстрацією проти надання воєнної допомоги Україні та інтерпретують її як знак того, що берлінці підтримують російську агресію проти країни.
У репортажі Deutsche Welle очевидці розповідають, що квіти поклала “група росіян, чоловіків і жінок, які прийшли разом, все здавалося добре підготовленим”. Російська пропагандистська програма “60 мінут” на каналі “Росія 1” показала ролик, в якому Олександр фон Бісмарк заявляє, що він подбав про покладання квітів. Бісмарк, якого російські ЗМІ представляють як правнука канцлера Отто фон Бісмарка, а німецькі джерела стверджують, що насправді він є його праплемінником, був використаний російською пропагандою як спостерігач на нещодавніх президентських виборах у Росії 2018 року. Його внесено до бази даних “фейкових спостерігачів” Європейської платформи за демократичні вибори.
Власне, акція з розміщенням танка перед російським посольством була справою рук команди музею Berlin Story Bunker, а сам експонат було перевезено до Німеччини активістами спільно з Міністерством оборони України.
Протест у Римі 25 лютого, про який говорять у публікаціях на Фейсбуці, настільки нечисленний, що його не висвітлювали італійські ЗМІ. Інформацію про нього можна знайти в дописи на сайті російського інформаційного агентства “РИА Новости”, де йдеться про те, що в події взяли участь близько сотні людей. Демонстрацію організувала популістська і євроскептична партія “Суверенна і народна Італія”, заснована у 2022 році представниками різних ультралівих, популістських та націоналістичних формувань, об’єднаних протестами проти “зеленого сертифіката”, обов’язкової вакцинації проти COVID-19 для громадян старше 50 років в Італії, а також проти Уряду Маріо Драгі в цілому. Партія також виступає проти санкцій стосовно Росії та виходу країни з ЄС, єврозони й НАТО. На останніх виборах у 2022 році формування отримало трохи більше ніж 1% голосів і не потрапило до парламенту.
Того ж дня в Генуї відбулася більш масштабна акція протесту проти постачання зброї Україні. За даними італійських ЗМІ, у ній взяли участь близько 2000 портових робітників. Окрім вимог миру та підвищення заробітної плати, протестувальники також закликали пом’якшити вирок Альфредо Коспіто, члену анархістського руху, який перебуває у в’язниці.
Організатором протесту в Лондоні є коаліція Stop the War, створена з нагоди війни в Іраку, від якої згодом відмовилися її традиційні прихильники з Лейбористської партії через її антизахідну радикалізацію. Сайт Соціалістичного Інтернаціоналу описує протест 25 лютого як “малолюдний”, але кількість учасників важко визначити, оскільки, за повідомленнями британських ЗМІ, вони були змішані з групами проукраїнських демонстрантів, як видно з фотографій, на яких зображені протестувальники з українськими прапорами.
Протест у Празі 11 березня було організовано новоствореною правопопулістською партією PRO, заснованою противниками Covid заходів та вакцинації. Гасло акції – “Чехія проти бідності”, а серед вимог учасників, окрім припинення постачання зброї Україні, – боротьба з інфляцією та високими цінами на енергоносії, а також відставка Уряду.
“Болгарія не віддає своїх синів”
Протест проти надання воєнної допомоги Україні був організований у Софії, а також у кількох інших містах Болгарії 12 березня, а для просування заходу були використані фотографії з демонстрацій у Європі.
Організатором заходу стала сторінка у Фейсбуці під назвою “НЕ ВІДДАЮ”, яка нараховує 1600 підписників у соціальній мережі. Перевірка Factcheck.bg показала, що ця сторінка пов’язана з організацією інших протестів, які відбулися в період 2019-2021 років, зокрема проти носіння масок, проти зеленого сертифіката, проти вакцин і проти угоди CETA.
Організатори болгарських протестів у соціальних мережах використовували гасло “Болгарія не віддає своїх синів”, яке спирається на інший дезінформаційний наратив, активно використовуваний російською пропагандою в Болгарії, твердження про те, що болгарські солдати будуть відправлені воювати в Україну. Це частина широкої дезінформаційної кампанії, яку Росія проводить у країнах Центральної та Східної Європи, і яку Factcheck.bg детально аналізує.
Про що говорить Росія, коли говорить про мир
Представлення протестів проти надання воєнної допомоги Україні в різних частинах Європи як проросійський рух за мир є частиною цинічного наративу, за допомогою якого Росія представляє себе жертвою у війні, яку вона сама ж і розпочала. EUvsDisinfo зазначає, що, хоча вони звучать як мирні пропозиції, російські послання насправді є вимогою до України здатися і поступитися частиною своїх територій.
Виступаючи начебто на боці миру, Росія намагається підірвати єдність Європи в підтримці України або принаймні створити враження, що ця єдність похитнулася. Соціологічні опитування, проведені в країнах ЄС, показують, що 75% громадян ЄС схвалюють підтримку України з боку ЄС. Дослідження Євробарометра показують, що це схвалення перевищує 50% у 24 з 27 країн-членів ЄС.
Над темою також працювала Ванесса Ніколова (Factcheck.bg)
Усі матеріали з Factcheck.bg можна вільно передруковувати. Обов’язковим є зазначення джерела та імені автора, а також посилання на публікацію.
